Ти б хотіла сказати їй усе, що на душі.
Чекання обтяжує усе навколо.
Ти б хотіла розповісти їй про все, якби могла.
Тобі так не вистачає розуміння.
Ти могла б не спати ночами,
Тільки б усі знали... знали.
Ти не забула б про дитячу обіцянку,
Якби тебе зрозуміли, прийняли... якби прийняв цей світ.
Ти знаєш багато про світ, але світ не знає про тебе нічого... зовсім нічого.
І можливо сьогодні ти плакатимеш,
Але це ще не кінець... не кінець.
Ти б хотіла сказати йому усе, що на душі.
Але душа вже зробила це за тебе.
Ти б хотіла розповісти йому про все вдруге.
Тобі так не вистачає розуміння.
Ти могла б зітерти себе з лиця Землі,
Тільки б усі побачили.... побачили.
Ти продовжувала б слухати розум,
Якби душі стало легше... душу зрозуміли б.
І можливо сьогодні подушка буде мокрою,
Але ніхто не казав, що життя – проста гра.
Життя з тобою не говорить, але ти його слухаєш...
Ти б хотіла сказати їм усе, що на душі.
Іншого виходу ти не бачиш.
Ти б хотіла розповісти їм про все, якби могла.
Тобі так не вистачає розуміння.
Ти хотіла б, щоб світ тебе прийняв.
Так ти зрозуміла б усе навколо.
Ти хотіла б розповісти світу про все, що турбує.
Ти так бажаєш розуміння.