Дні минають і на серці стає легше
Відтоді, як мої метелики здійнялися в чисте небо.
І мить від миті все стає яснішим.
Але ти навіть не здогадуєшся про це,
Не помічаєш ні мене, ні метеликів.
В моїх думках наче нічого не змінилось,
Але серце все пам'ятає не дозволяючи ночами засинати.
Дощ в моїй душі не йде,
Сльози по обличчю не течуть.
Невже все саме так і повинно бути?
Кожної ночі я подумки запитую в твоєї тіні:
Чому я так легко відпустила тебе?
Я ж напевно тебе любила.
А коли ти зник нічого не відчула,
Так, ніби слухи були лиш в моїй голові.
З тобою, пам'ятаю, я літала, після не опустилась на землю.
Відчуваю, наче здійнялась набагато вище.
Можливо все було ілюзією, тому ти і зник так швидко.
Не пам'ятаю скільки днів минуло, але знаю одне:
З тобою в моєму житті нічого не змінилось... після також.
Не пам'ятаю скільки часу картала себе, але зрозуміла одне:
Не любов це була, адже сльози не текли.
Дні минають і на серці стає легше
Відтоді, як я згадую про тебе з усмішкою на обличчі і без болю в очах.