Безталанні
Антон Шаталов
Ти не думай що роса, і зоряні висоти, Зутворилися зненацька із тіней. Океанами очей розквітає дні і ночі, Широчінь у снах погублених людей. І досі, і досі блукають в тумані, Без світла, неначе в кошмарі. Налякані щастям невидимі зграї, Одвіку навік безталанні.
2024-08-09 05:40:35
3
0
Інші вірші поета
Бідування Послання Коринтянам І світло й темрява... Допоки можеш
Інші поети
Maggy W.
@maggy
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8938
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12993