Досі живий
Антон Шаталов
Я завжди попри горе любив... Хоч пускався туман мені в очі, І ридав нескінченної ночі, Я однаково лишався живим. Я страждав через муки й тортури, Хоч і міг би звести кріпкі мури, Та лишався відкритим завжди. А тепер хочу зникнути раптом, Щоб ридали за мною усі. Та не можу... Побитий, незграбний Я радію, бо досі живий
2022-10-19 03:14:19
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cryda Cooper
Боляче?
Відповісти
2022-10-19 08:13:32
1
Антон Шаталов
@Cryda Cooper кріпимося
Відповісти
2022-10-19 09:36:32
Подобається
Інші вірші поета
Veni, vidi, vici Танець єлею та кинджалу Нездоланний Небеса упали
Інші поети
moody_bear_
@moody_bear_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
85
4
8358