Ego
Антон Шаталов
Я ні, не пташка, ні не супермен, Я не пілот і я не космонавт. Мій септакорд закінчується "ре", З екзаменів життя є автомат. Я не пожежник, я не рятувальник, Я не шукав зі Скоттом полюса. Я не моряк і навіть не пірнальник, Не накривався в мене акваланг. Живу й творю нудний і трохи п'яний, Без крил літаю — ріжу небеса. В глибини Маріанські я пірнаю, Шукати шлях в незнаності буття.
2023-03-11 21:25:23
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Микола Мотрюк
Ви - музикант..?)
Відповісти
2023-03-12 08:59:29
1
Антон Шаталов
@Микола Мотрюк 6 років гітари + синтезатора скоро купуємо, тож мабуть так
Відповісти
2023-03-12 11:42:58
1
Микола Мотрюк
👍
Відповісти
2023-03-12 11:44:21
Подобається
Інші вірші поета
Моя душа... Я не піду Схід сонця - Ave Ortus! Поезія
Інші поети
Aracely Ara
@miraculose
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1841
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11346