Генерал
Антон Шаталов
Це важко — бути генералом, Погони й óрдени носить. Здіймати гордо ввись булáву, Салютувать під зброї крик. Це важко — бути генералом, В бою страшнім головувать, Якщо комусь це здасться мало — То спробуйте взглавляти рать. Побите поле, залп зненацька, І відчайдушна смерть в бою. Погони й óрдени то цяцька, Я не для цього так служу. Беріть стелет і аксельбанти, А з ними й багрань — мою кров. Нехай не пишуть мені канти, Я генерал, а не герой.
2023-09-14 08:20:40
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Це важко, згодна
Відповісти
2023-09-14 10:25:52
1
Антон Шаталов
@Лео Лея дяка за відгук
Відповісти
2023-09-14 18:27:17
1
Інші вірші поета
Ego rotam agitere Диво Поліське Ліхтарник Маніяк
Інші поети
Lucasol Tale
@LucasolTale
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12220
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3962