Гуманістика
Людина, перш за все — вона боєць, А той, хто не воює — є безплідним. Коли не хочеш йти вперед на герць, То лиш зарийся в землю — ти негідний Ні честі, ні похвал від ґвалту люду, А щоб ціну ту мать, то тяжку груду Повинен винести з собою на плечах, Допоки не настав життєвий крах. Упав — піднявся, знову — то по-новій Вставай і падай сотню тисяч раз, Не зупиняйсь, коли тобі на долі Написано пройти крізь весь Кавказ. Людина, перш за все — вона боєць, А той, хто не воює — є безплідним. Коли не хочеш йти вперед на герць, То лиш зарийся в землю — ти негідний!
2023-10-14 18:20:48
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Так і є
Відповісти
2023-10-15 09:23:41
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2043
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10110