Казка про літачок
Антон Шаталов
Летів маленький літачок, Упав "случайно" на бочок. "Та хоч би врятував їх Бог!" Ага, пригожин женя здох.. Почали плакати усі, Мурашки мчаться по руці. Квітки несуть до пик згорівших: "Здоров'я й віку всім погібшим!" Та то не він, та то не путя, То видумала журналюга, А може він й вабще не здох? Все це розкаже тільки бог. — А бог то хто? — Понятно хто, Лиш той, хто покищо не здох! І он ні в чьом нє віноват, Іще поставить шах і мат! А єслі "можем павтаріть, То ще один літак згарить. І ми не знаєм хто там буде, гєрасім, шóйгу, може й путя.
2023-08-29 19:17:14
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
ᴀʟʟᴀɴ ʙʟᴀᴢᴇ
Ой, вірш гарний, але я сумніваюся, що женічка здох. Десь на дно заліг, перекентується там, а потім з'явиться - ось так я думаю... Ну глянемо)
Відповісти
2023-08-30 03:37:18
Подобається
Інші вірші поета
Дивіться людині у очі Апофеоз Руди пізнання Аромат мандарини
Інші поети
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Michelle
@writtendreams
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1413
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11821