Монолог Гамлета

Антон Шаталов

Тож бути чи не бути — ось питання: Чи кращ' за все піддатися стражданням, Де граду з стріл страшної свої долі Протистоять з мечем в міцній руці, Або ж піти усім наперекір, І осушити страхолюдське море муки, Померти і навік собі заснути; Й промовити: пішло все нанівець Скінчився серця біль і смутку герць, Котрі далися в спадок, Де кінець? Померти і навік собі заснути, Заснути, бачить сни, звестись проблем, Хіба ж позбудимось у смерті сну халеп? Як зійдемо зі смертної котушки, Настати має спокій з цьої гущі, Життя переживань, це шана нам. Що робить лихом завше довгий вік; Бо хто б часу терпів батіг і сміх? Володар — ні, хтось гордий — ажніяк: Печаль в любові, неповагу прав, Зневагу влади, гніт її терпіти, Із послухом зазнати їх завітів, Коли і сам, себе би міг сприймати, З голим тілом? Хто винесе отой тягар нікчемний? Хрипіти і потіти попід сонцем, Палючим сонцем стомного життя, Але ж за смертю є огидний страх: Що за країна криється незнана, Коли зненацька смерть стрічає нас, З якої ще ніхто не повертався, Й здається не повернеться ніяк. Цей факт нас далі змушує терпіти, Людські обіди й робить боягузом, Й тому нікчемність стримує рішучість Думок потоком. І те начало, що є задумом великим, Гнітить ім'я, й веде до забування, Коли ж знайду цьому я вгамування? Все спинись! Офеліє, моя ти ніжна німфо, Згадай гріхи що скоїв їх колись.

2023-10-07 08:45:05

5

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1012

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

130

26

4501