Моя душа...
Ця рана незагоїна гниє,
Темніша ночі кров'яна і рвана стала,
А будь-якої миті так пече,
Мов лезо майже плавлене приклали.
Парує димом, що смердить як труп на сонці,
Пульсує в ритмі вкраденого щастя,
Моїх надій, ілюзій майстрування,
Дзвінкого і веселого життя...
Не куля ворога потрапила у тіло,
Не меч уп'явсь мені у тлінне серце.
Ба може псих скормив мене уміло?
Його собаки рештками нажерлись?
Хай краще б так, тоді б мені журитись,
Від рани невзаємного кохання —
Не довелось в кущах однім тремтіти,
Думок не знав зловісного картання.
І кров би почорніла не гнила,
Аби любові грішної не знала,
Дурна, і знищена баталіями рана,
Моя душа...
2022-12-26 09:07:27
2
1