Моя душа...

Антон Шаталов

Ця рана незагоїна гниє, Темніша ночі кров'яна і рвана стала, А будь-якої миті так пече, Мов лезо майже плавлене приклали. Парує димом, що смердить як труп на сонці, Пульсує в ритмі вкраденого щастя, Моїх надій, ілюзій майстрування, Дзвінкого і веселого життя... Не куля ворога потрапила у тіло, Не меч уп'явсь мені у тлінне серце. Ба може псих скормив мене уміло? Його собаки рештками нажерлись? Хай краще б так, тоді б мені журитись, Від рани невзаємного кохання — Не довелось в кущах однім тремтіти, Думок не знав зловісного картання. І кров би почорніла не гнила, Аби любові грішної не знала, Дурна, і знищена баталіями рана, Моя душа...

2022-12-26 09:07:27

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Бентежно...

Відповісти

2022-12-26 21:04:01

Подобається

Інші вірші поета

Пан Гранітний Мертва А лан блищить... Ego

Інші поети

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

K N

@Nata_Kuchera

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2662

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1532