В смерканні Африки
Трава, пісок, кора дерев, Земля і щебінь під ногами, Рука за руку у тумани, І йдем. В смерканні Африки не видно, Ні джунглів ні тварин, Лиш сонце пріле, що сідеє Та десь встає з глибин, А звідти йдуть гнилі кадаври, Десь ходить злий la dance macabre, І чудно так, хоч смертно так. Я йду стуливши свої очі, У даль... Аж раптом грім, гроза жахазна — Шумлять гілки старих дерев, І листя падає на щебінь, Пісок мокріє без перерв. А я іду, іду, ще суну, До вічності, а течія, Що зносить гілля, зносить гори, Мене ніяк не узяла. Втопило все зашвидкоплинно, Хати, сади, міцні дуби, В смерканні Африки не видно Того, що бачить хочеш ти... На дні, Тепер уже лише на дні, Тривоги, доконання, Багатство, панство, пустування, Усе на дні, усе на дні, Життя не буде більше, ні....
2023-05-28 22:45:49
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Красиво
Відповісти
2023-05-29 01:31:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4347
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2563