В смерканні Африки
Трава, пісок, кора дерев, Земля і щебінь під ногами, Рука за руку у тумани, І йдем. В смерканні Африки не видно, Ні джунглів ні тварин, Лиш сонце пріле, що сідеє Та десь встає з глибин, А звідти йдуть гнилі кадаври, Десь ходить злий la dance macabre, І чудно так, хоч смертно так. Я йду стуливши свої очі, У даль... Аж раптом грім, гроза жахазна — Шумлять гілки старих дерев, І листя падає на щебінь, Пісок мокріє без перерв. А я іду, іду, ще суну, До вічності, а течія, Що зносить гілля, зносить гори, Мене ніяк не узяла. Втопило все зашвидкоплинно, Хати, сади, міцні дуби, В смерканні Африки не видно Того, що бачить хочеш ти... На дні, Тепер уже лише на дні, Тривоги, доконання, Багатство, панство, пустування, Усе на дні, усе на дні, Життя не буде більше, ні....
2023-05-28 22:45:49
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Красиво
Відповісти
2023-05-29 01:31:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8570
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3897