Рай
Антон Шаталов
Я пам'ятаю лиш одне, Як в день похмурий, нелюб'язний Зустрів тебе. Твій смак, твої уста Я тільки в мріях знав, І в очі не дививсь Тому, що побоявсь. Але ж, чому цей світ жорстокий, Чому сконструював я дотеп, Коли в думках, віршах, піснях Про тебе віється печаль? Чому не зміг сказать: "люблю" Чому зробив собі біду? Хоч я позаду, та ти знай, Мій непростий закритий рай, Що доки хтось тебе п'янить, І доступ клятий закриває. Із серцем, наче жар палким, Можливості дурний чекає.
2022-12-09 11:54:04
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Прекрасний вірш) Чомусь більшість мужчин боїться того слова "люблю",як чорт ладану). Воно ж таке просте і мелодійне,щире і відверте.Чому ж тоді так важко його вимовити?
Відповісти
2022-12-09 18:04:02
1
Антон Шаталов
@Н Ф не розумію цього теж, але, мабуть, я переступив поріг страху і готовий сказати прямо
Відповісти
2022-12-09 18:17:08
1
Н Ф
Тоді,це вселяє надію,що все складеться як найкраще)
Відповісти
2022-12-09 18:18:03
1
Інші вірші поета
Демісезонність Блакитні небеса Під ревкотіння димарів... повернення
Інші поети
سٰـآيْ
@saejinee_exo
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8032