Рай
Я пам'ятаю лиш одне, Як в день похмурий, нелюб'язний Зустрів тебе. Твій смак, твої уста Я тільки в мріях знав, І в очі не дививсь Тому, що побоявсь. Але ж, чому цей світ жорстокий, Чому сконструював я дотеп, Коли в думках, віршах, піснях Про тебе віється печаль? Чому не зміг сказать: "люблю" Чому зробив собі біду? Хоч я позаду, та ти знай, Мій непростий закритий рай, Що доки хтось тебе п'янить, І доступ клятий закриває. Із серцем, наче жар палким, Можливості дурний чекає.
2022-12-09 11:54:04
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Прекрасний вірш) Чомусь більшість мужчин боїться того слова "люблю",як чорт ладану). Воно ж таке просте і мелодійне,щире і відверте.Чому ж тоді так важко його вимовити?
Відповісти
2022-12-09 18:04:02
1
Антон Шаталов
@Н Ф не розумію цього теж, але, мабуть, я переступив поріг страху і готовий сказати прямо
Відповісти
2022-12-09 18:17:08
1
Н Ф
Тоді,це вселяє надію,що все складеться як найкраще)
Відповісти
2022-12-09 18:18:03
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2994
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1530