повернення
Антон Шаталов
Біль у серці мойого друга, У вервечку плететься ріка. Чом же ж доля до тебе так груба? Чом вода у тій річці гірка? Я ж лише... Раптоп бахнуло, гепнуло, Гавкіт пострілів, скрегіт гармат. Зараз знову почую і... темрява... Вдалині — артилерій набат... . . . . . . . . . . . . мамо ти де? мамо я мабуть... я десь загубився мені страшно, мамо тут холодно і тихо... чи шумно... я... я не можу зрозуміти... я... хочу... додому.... хочу... трохи побуду... побуду тут і повернусь... точно... я зараз повернусь
2023-07-28 22:19:44
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Як боляче...
Відповісти
2023-08-02 19:50:48
Подобається
ᴀʟʟᴀɴ ʙʟᴀᴢᴇ
Біль, сум, крик душі... Гарно, але дуже боляче😢
Відповісти
2023-08-02 19:53:28
Подобається
Інші вірші поета
Він вічний, він живий — визвольний рух Думка III Рожевая юнь В містах Священної Русі
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Diana Zhuk
@diana_zhuk_
Схожі вірші
Всі
Holy
МОРГАН РЕЙ
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
58
4
7914
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904