Речі, котрі захопили мене
Я спостерігатиму за тобою, І рано чи пізно усе ж відшукаю ті речі, Які захопили мене. До бою хочу знову і знову іти, до речі, саме за тебе. Можливо чарівними є для душі тії очі, що приковують погляд у темну, немісячну ніч. Може волоссям твоїм шаленію охоче, й досі, не можу від нього отямитись, річ не у тім, що я маю схопити деталі, котрі кажуть, волають: "ось достовірний ідеал". Річ не утім, що я маю тікати подалі від сотні своїх чудернацьких, палючих бажань. Я понад все захопився цією грою, де серед всього іду то сумної предтечі: Я спостерігатиму за тобою, щоб знайти наймиліші серцю моєму речі.
2023-10-08 19:07:51
5
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3493
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12088