Темний листопад

Антон Шаталов

Світла немає, чорт би з тим світлом, Холодно буде — переживем. Краще присісти й поїсти повидло, Аніж волати про істини смерть. Через серену — не має хтось спокій, Лається: "Нащо вона так оре?!" Замість радіти і знати свободу — Рабство назавжди собі обере. Крига надворі і холод у хаті, Дим з димара не пульсує, не йде. В куртках ночують хазяїн й хазяйка, Сонця чекають, що скоро зійде.

2022-11-15 16:27:54

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Антон Шаталов

@Н Ф здається, що сучасність - ще трагічніша за середньовіччя

Відповісти

2022-11-17 21:24:00

1

Антон Шаталов

@Лео Лея благаю усе, що можна, аби це був пік темряви

Відповісти

2022-11-17 21:25:12

1

Н Ф

@Антон Шаталов Сумно,але так і є...

Відповісти

2022-11-17 21:28:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2430

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10169