Темний листопад
Антон Шаталов
Світла немає, чорт би з тим світлом, Холодно буде — переживем. Краще присісти й поїсти повидло, Аніж волати про істини смерть. Через серену — не має хтось спокій, Лається: "Нащо вона так оре?!" Замість радіти і знати свободу — Рабство назавжди собі обере. Крига надворі і холод у хаті, Дим з димара не пульсує, не йде. В куртках ночують хазяїн й хазяйка, Сонця чекають, що скоро зійде.
2022-11-15 16:27:54
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Антон Шаталов
@Н Ф здається, що сучасність - ще трагічніша за середньовіччя
Відповісти
2022-11-17 21:24:00
1
Антон Шаталов
@Лео Лея благаю усе, що можна, аби це був пік темряви
Відповісти
2022-11-17 21:25:12
1
Н Ф
@Антон Шаталов Сумно,але так і є...
Відповісти
2022-11-17 21:28:26
Подобається
Інші вірші поета
Ego rotam agitere Гроза А какая разніца? повернення
Інші поети
Shina
@Sheena
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3250
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2331