Йордан
Антон Шаталов
Серед пустелі зарево іскриться, І групка тамотешніх ошива. Над ними проліта огненна птиця, За нею піднялася ще одна. Реве земля, повітря закіпає, Рікою кров тече в святий Йордан. Вони ще досі марять білим Раєм, Стихія заокруглюється в тан. Над ними Сонце, місяць білобокий, І огнева жарптиць, із лави пера, Змінився світ навчіно відтепера, Як заревів Йордан блакитноокий.
2023-10-07 19:42:26
4
0
Інші вірші поета
А що ж тоді буде, як я вже зів'яну... Танок дум Ми живемо і йдемо до волі Моя земля
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Anjali_ R
@rawatanjali949
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11821