Нічний потяг.
ЭлеоНора
Мій потяг прибуде сьогодні вночі. Квиток в один бік. І, гамуючи втому, Читаю тебе. Хоч кричи не кричи, Поїду до свого єдиного дому. Твій потяг прибуде годиною далі. Квиток в один бік. І, гальмуючи сльози, Я буду благати троянди зі сталі Для тебе цвісти ароматами прози. Тік так. Ще хвилина і білий вагон. Ще крок, я піду. І, лишаючи тіні, Нам Богом судилось забути закон Й останньої ночі допити мартіні. Твій потяг. Останній вагон. У кутку Лиш мій плач на пероні, який не втопити. Мені віддаєш для удару щоку. Хоч я й обіцяла... не кину курити. ● ○ ● 30.10.17 01:46 ЕлеоНора
2018-04-24 15:11:03
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ЭлеоНора
@ K L I F S дякую😊
Відповісти
2018-04-24 22:22:01
Подобається
Marina Parthenovith
Чуттєвий дуже вірш)
Відповісти
2018-04-24 22:28:27
1
ЭлеоНора
@Marina Parthenovith щаслива, що змогла передати такі емоції🙂
Відповісти
2018-04-24 22:55:31
Подобається
Інші вірші поета
Сімнадцять. Вона... Крапка Гордість.
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8625
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283