Не переймайся.
ЭлеоНора
А в мене все добре. Я щастя шукаю. За годинником осені не помічаю. Та в мене все добре. Не переймайся. Якщо ти не проти, на чай залишайся. Ти знаєш, все добре. І сонце зійшло. А те, що було, так давно загуло. Та в мене все добре. Не знаю чому, За холод в долонях я вдячна йому. У мене все добре. Я більше не плачу. Хоч світла навколо вже тижні не бачу. Так, в мене все добре. Ти можеш іти. Я прийду. Обіцяю. Лише відпусти. ● ○ ● 21.09.15 ЕлеоНора
2018-04-24 23:22:36
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ЭлеоНора
@Marina Parthenovith вдячна🙂
Відповісти
2018-04-25 00:10:54
Подобається
Оля
Щойно зареєструвалася, і одразу ж натрапила на ваш вірш 😊 Надзвичайно гарно😻 У вас талант😇
Відповісти
2018-04-25 06:48:08
Подобається
ЭлеоНора
@Оля дякую, мені безмежно приємно!
Відповісти
2018-04-25 08:26:48
Подобається
Інші вірші поета
Нічний потяг. Від тебе до мене - вічність Вона... А якщо я...
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2460
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283