Вона...
Читаючи різних поетів важкої долі, Вона світить сонцем у вікна твоєї печалі. Вона б могла стати лише твоєю "love story", А ти б міг для неї кувати серця зі сталі. Щоночі, малюючи тіні в альбомі, сумна, Вона простягає долоні до твоїх плечей. Вона б могла стати частинкою твого вина, А ти міг би стати частиною спільних ночей. А дивлячись у вікно на небо і хмари, Вона мріє стати краплиною твого дощу. Вона б могла бути лише твоєю примарою, А ти б міг казати їй: - Більше тебе не пущу. Вдихаючи ніжні, мов дотик долонь, квітки, Вона посміхається, тягнучи вгору зап'ястя. Вона б могла не складати про тебе рядки, А ти міг би бути її персональним щастям. Вони розуміли, що більше такого не буде Й про те, що болить - один одному гірко мовчали. Для того, напевне, і зустрічаються люди, Крізь біль віднайти для себе рідні причали. ● ○ ● ЕлеоНора
2018-04-24 14:43:45
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ірина Козун
Надзвичайно гарно 😻😻😻
Відповісти
2018-04-25 07:10:08
Подобається
ЭлеоНора
@Ірина Козун вдячна😊😊😊
Відповісти
2018-04-25 08:26:18
Подобається
ЭлеоНора
спасибі!
Відповісти
2018-04-26 13:27:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11508
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9024