Гордість.
ЭлеоНора
Ти так прагнеш знайти ідеальний простір в ідеальному світі. Мовчки заплющуєш очі і молиш всевишнього Засипати твою подальшу дорогу листям і жовтими квітами І простити тебе. Такого нещасного. Такого грішного. Переплутавши свій ідеал із чужою, бридкою постіллю, Втікаєш під ковдру від холоду й криків із вулиць. Невже самостійно так важко зробити/знайти ідеальний для вічності простір І щоб мрії твої/мої/наші під тишу заснули? Піднявшись угору, сягнувши контрольної точки/вершини, Міняючи стиль/себе/власний час для чужих законів, Спускаючи вітер по скроні, хоча ти ще маленька дитина, Ти змушений йти проти всіх протонів/нейтронів. 21 століття вбиває всередині тіла справжню людину. Воно знищує душу, калічить стомлену часом совість І змушує відчувати в долонях своїх/чужих твою власну провину, Руйнуючи стереотипи і щойно створену гордість. ● ○ ● 26.04.18 11:14 ЕлеоНора
2018-04-26 08:19:49
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K L I F S
Неймовірно ❤
Відповісти
2018-04-26 11:36:49
Подобається
ЭлеоНора
@ K L I F S вдячна)
Відповісти
2018-04-26 13:26:36
1
Інші вірші поета
Від тебе до мене - вічність Не переймайся. Нічний потяг. А якщо я...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2409
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1622