Крила
Я думала, кожен мріє про крила, А хто має їх, той у небо жада. Та ти показала, що є і вітрила, Що вільною також є піна морська. Шкода́, та не всяка збувається мрія: Кораблі не завжди вертають назад, До весни доживає не кожна пташина, А деяка гине впавши з гнізда. Рвуться вітрила, ламаються крила - Бурі та скелі нещадні до всіх. Та саме страшне, коли гине дитина, Яку зберегти ти у собі не зміг. Я тільки хотіла, щоби ти розуміла: Зламане судно ще можна спасти. Та коли у тебе відірвані крила, Ти жалієш про те, як багато не встиг, Жалієш, що так і не бачив той вирій, І навряд чи насниться тобі він у снах. З крилами ра́зом зламались і мрії, Та найбільше болить, що я вільним не став. Присвячую колись найкращій.
2023-11-15 17:47:39
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Вражає чуттєва філософія вірша
Відповісти
2023-11-18 15:17:01
1
Еліна Сірик
@Н Ф щиро дякую!
Відповісти
2023-11-18 15:21:57
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12139