Андрій
Пристрасть палає, Розум спопеляє, Життя відбирає, Мову віднімає. Без тебе раю не маю, Ох, як палко кохаю, Що й на світі все забуваю, Як в твоїх обіймах буваю. Кохання твоє, Все що в мене є. Щохвилини казатиму, Що кращого ніж ти я не знатиму. Андрюшечка, Моя душечка. Очі твої щасливі, Такі мрійливі. Голос твій манить, П*янко дурманить. Руки обнімають Серце проймають. Губи палкі, ніжні Мов троянди підсніжні. Ох, Андрій, Жіночих сердець ти крадій. Твої ласки проймають І душу тримають, Не відпускають. В полоні ласки, Дивної казки. Згораю, палаю, В ласці потопаю. Чари твої неземні, Очі твої чарівні, Богом даний мені.
2024-10-15 17:57:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1941
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2032