Муки душі
Найгірше для людини,
Коли душа її рветься на частини,
Бо не бідність і не холод
І навіть не голод,
Людину зморюють- ведуть в погибель
Це неначе потрапити під ливень,
А ніде прихиститись- утекти,
Бо що поробиш коли їй долею призначено прийти.
Так же як і ливень- від мук духовних не втечеш
І що поробиш- така доля, від неї не втечеш,
Ніхто не питатиме -хочеш чи не хочеш,
Ніхто не зверне уваги- можеш чи не можеш,
А прийде час- приймеш випробування як покору
Яка радість і щастя розгонить наче вітер хмару.
Може випробування людині для того, щоб вона розумнішала,
Тільки от чому її духовна природа не гарнішала?
І як знайти рівновагу серед страждань і мук,
Що серце пронизають- наче лук?
Коли знайдете відповідь- скажіть мені,
А то у мене тільки запитання одні
І вони без відповіді душеньку не гріють,
А лиш серце розриваючись- тліють!
2024-11-18 20:20:26
2
0