Систематика моменту
erorka
Коли час накриє мене листям долі Я схоплюсь за нитку, як за плаття дівчини Щоб врятуватися від комедії болю Яка мов пекло, а комедія тільки в реченні Й буду тягнути себе кудись в небуття Де надіюсь зустріти початок історї нової В якій мрії всі зі мною, хоча я на самоті Де все те що було - сталося б знову
2022-10-05 10:47:55
14
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
erorka
@Kruhitka Dobro Лаадно, тут мій косяк)
Відповісти
2022-10-21 07:21:53
Подобається
Kruhitka Dobro
@erorka та ні, в цьому ж і сенс віршу, на мій поглят та на моє почуття. Часто ж люди бачать у чужій творчості те що не закладалось на початку автором. Але в цьому і прикол творчості)
Відповісти
2022-10-21 07:23:14
1
erorka
@Kruhitka Dobro Кожен інтерпретує як йому сподобається)
Відповісти
2022-10-21 07:24:49
1
Інші вірші поета
Парадайз Рефлексія (І) Нічний суд думок Cogito ergo sum
Інші поети
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Aracely Ara
@miraculose
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4101
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4840