.
літак полетів ми лишилися продовжимо літо а може поринемо в осінь від завтра – дощі від завтра синоптики пророкують зливи моє волосся ще не вигоріло на сонці, тож можна лишатися наче подарунок – зніми пакування розгорни всередині буде тепла земля всередині буде живе море всередині будеш ти сам віддам морям останні євро з кишені на стінах лишу відбитки тіні своєї доклацаю плівку не буває надто багато листівок не буває надто багато спогадів цінувати точку «зараз» часом складніше ніж зберігати пам’ять ніж планувати майбутнє у точці «зараз» ми завжди найчесніші найсправжніші найбеззахисніші найрозгубленіші вихід з зони комфорту вхід у себе крок праворуч ліворуч – страшно краще пускати струмки думок вперед чи назад – до коріння літак полетів ми лишилися зливи прийшли та змили у море місто на шиї – срібло лунниці та мексиканське намисто і доки сіль засихає на кучерях моє літо буде тривати я погоджуюсь з реальністю і продовжую вчитися перебувати у точці «зараз»
2020-09-27 11:23:04
2
0
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Vladislav Khavrus
@vladislav_khavrus
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1898
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2198