.
літак полетів ми лишилися продовжимо літо а може поринемо в осінь від завтра – дощі від завтра синоптики пророкують зливи моє волосся ще не вигоріло на сонці, тож можна лишатися наче подарунок – зніми пакування розгорни всередині буде тепла земля всередині буде живе море всередині будеш ти сам віддам морям останні євро з кишені на стінах лишу відбитки тіні своєї доклацаю плівку не буває надто багато листівок не буває надто багато спогадів цінувати точку «зараз» часом складніше ніж зберігати пам’ять ніж планувати майбутнє у точці «зараз» ми завжди найчесніші найсправжніші найбеззахисніші найрозгубленіші вихід з зони комфорту вхід у себе крок праворуч ліворуч – страшно краще пускати струмки думок вперед чи назад – до коріння літак полетів ми лишилися зливи прийшли та змили у море місто на шиї – срібло лунниці та мексиканське намисто і доки сіль засихає на кучерях моє літо буде тривати я погоджуюсь з реальністю і продовжую вчитися перебувати у точці «зараз»
2020-09-27 11:23:04
2
0
Інші поети
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Vivian Lin
@dearagony15
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1516
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1356