.

Маша Китаєва

літак полетів ми лишилися продовжимо літо а може поринемо в осінь від завтра – дощі від завтра синоптики пророкують зливи моє волосся ще не вигоріло на сонці, тож можна лишатися наче подарунок – зніми пакування розгорни всередині буде тепла земля всередині буде живе море всередині будеш ти сам віддам морям останні євро з кишені на стінах лишу відбитки тіні своєї доклацаю плівку не буває надто багато листівок не буває надто багато спогадів цінувати точку «зараз» часом складніше ніж зберігати пам’ять ніж планувати майбутнє у точці «зараз» ми завжди найчесніші найсправжніші найбеззахисніші найрозгубленіші вихід з зони комфорту вхід у себе крок праворуч ліворуч – страшно краще пускати струмки думок вперед чи назад – до коріння літак полетів ми лишилися зливи прийшли та змили у море місто на шиї – срібло лунниці та мексиканське намисто і доки сіль засихає на кучерях моє літо буде тривати я погоджуюсь з реальністю і продовжую вчитися перебувати у точці «зараз»

2020-09-27 11:23:04

2

0

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

47

11

2851

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2698