Химери
Н Ф
Хотілось би сховати погляд, Або, дивитись в далечінь. Безкрає море зовсім поряд, Та на мені від скелі тінь. Його солоні, чисті сльози На гальці все наводять блиск, І не псують шторми, чи грози, Ціанового шовку лиск. Манливі бірюзи простори, Хоч очі ваблять - та дарма, Там в глибині живуть потвори, І час від часу вирина. Вони ятрять, шматують душу, Отрута сóчиться у кров, Виходять із води на сушу, У зітканий з пітьми альков. Тоді, заволодіють серцем, У розум впустять чорноту, Від болю усе тіло рветься, Їм - лиш би перейти межу. Перемогти їх - надважливо, Загнати на саміське дно, Узявши смолоскип сміливо Назавжди випалити зло.
2023-05-23 22:28:13
18
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Н Ф
@Честер Фінч Велике спасибі☺️
Відповісти
2023-06-06 04:08:45
1
Лео Лея
Ви - художник, який малює словом 💖
Відповісти
2023-08-09 03:02:44
1
Н Ф
@Лео Лея Дякую, приємно☺️
Відповісти
2023-08-09 06:13:13
1
Інші вірші поета
Сьогодні Здавалось... Ще зовсім не пізно Нас розділила тиша навпіл
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Rose P. Silver
@dragonandfish
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2902