Химери

Н Ф

Хотілось би сховати погляд, Або, дивитись в далечінь. Безкрає море зовсім поряд, Та на мені від скелі тінь. Його солоні, чисті сльози На гальці все наводять блиск, І не псують шторми, чи грози, Ціанового шовку лиск. Манливі бірюзи простори, Хоч очі ваблять - та дарма, Там в глибині живуть потвори, І час від часу вирина. Вони ятрять, шматують душу, Отрута сóчиться у кров, Виходять із води на сушу, У зітканий з пітьми альков. Тоді, заволодіють серцем, У розум впустять чорноту, Від болю усе тіло рветься, Їм - лиш би перейти межу. Перемогти їх - надважливо, Загнати на саміське дно, Узявши смолоскип сміливо Назавжди випалити зло.

2023-05-23 22:28:13

18

14

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (14)

Н Ф

@Честер Фінч Велике спасибі☺️

Відповісти

2023-06-06 04:08:45

1

Лео Лея

Ви - художник, який малює словом 💖

Відповісти

2023-08-09 03:02:44

1

Н Ф

@Лео Лея Дякую, приємно☺️

Відповісти

2023-08-09 06:13:13

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11499

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15907