Химери
Хотілось би сховати погляд,
Або, дивитись в далечінь.
Безкрає море зовсім поряд,
Та на мені від скелі тінь.
Його солоні, чисті сльози
На гальці все наводять блиск,
І не псують шторми, чи грози,
Ціанового шовку лиск.
Манливі бірюзи простори,
Хоч очі ваблять - та дарма,
Там в глибині живуть потвори,
І час від часу вирина.
Вони ятрять, шматують душу,
Отрута сóчиться у кров,
Виходять із води на сушу,
У зітканий з пітьми альков.
Тоді, заволодіють серцем,
У розум впустять чорноту,
Від болю усе тіло рветься,
Їм - лиш би перейти межу.
Перемогти їх - надважливо,
Загнати на саміське дно,
Узявши смолоскип сміливо
Назавжди випалити зло.
2023-05-23 22:28:13
18
14