Двадцята глава
Дим. Він залазив у горло, ніс, вуха. Душив, не давав дихати. Я прокинулась. Ми горіли. Квартира палала, а мої кхм друзі хаотично махали руками. Я придивилася. Вони билися. Билися з людьми, які вже мало таких нагадували. Відірвані кінцівки, відкриті рани, бруд, порваний одяг, тосніше його залишки і очі які дивилися в землю. Видовище паморочило голову. Мене не помітили. В клубках диму я скидалася на шматок спальника. Тож акуратно згорнувшись я відкотилася під стіну. Обережно піднялася і почала потроху пересуватися до єдиного відчиненого вікна. Раптом я відчула позаду порожнечу . Двері! Вони вибили двері на балкон і стрибаючи з даху на нього пробралися в квартиру. Раптом повз мене майнула тінь. Кров завмерла в судинах, а до горла слизьким клубком крався страх. Це була дівчина. А за її спиною були розпростерті прекрасні крила з напівпрозорих пір'їнок. Її руки розпочали дивний танок і зненацька білосніжне світло залило кімнату. А потім поштовх і суміш криків ранених звірів.
Коментарі