Я відчуваю як тремчу. Линва міцно зв'язує мене, я спираюсь на ноги Волтера, а Алекс сидячи на моїх колінах приводить мене до тями.
-Кать. Катя - його голос звучить ніби з під води, а перед очима усе розмивається- я зараз поставлю тавро. Заборону на силу. Ось тут - він ледь торкається моєї ключиці.- в тобі завелика сила. І якщо ти не контролюватимеш її вона рознесе цю квартиру, мене тебе і все це місто у крихти. Це буде боляче. Терпи. - його голос звучав колюче, а очі пропалювали до кісток. Я помітина що сиджу без сорочки що погіршувало ситуацію. Ніж торкнувся плеча. Це було не просто боляче. Це було пекельно боляче! Мов водночас тебе ріжуть, припікають це розплавленим металом, не даючи дихати і при цьому змушують робити вправи з алгебри. Я кричала. Крик роздирав горло і збільшував біль у грудях. Я відчувала як пульсувало серце. Лише зосереджене лице Алекса який схилився над оголеним плечем було незмінним.
Це тривало вічність.
-Все.
Хлопець встав і мов милувався своєю роботою. На моєму плечі, трохи вище ключиці красувалася чорна пентаграма з криваво-рваними, припечиними краями. Я тремтіла. Алекс обережно розрізав линву ножем, і витерши його об штору заховав у чехол. Волтер, культурно відвівши погляд, подав мені руку і я підвелася.
Згадавши що на мені немає сорочки мої щоки запалали багрянцем. Помітивши це Алекс пирхнув і кинув в мене своєю футболкою. Моя лежала на підлозі в крові.
Посеред кімнати палало вогнище, а поруч сиділи цілі і неушкоджені Влад і Яна.
-Напевно я щось маю пояснити?- спитала я
-Іди до біса, розумна знайшлася, сама незнаєш і половини. Я почну- "м'ягко" перебив мене Алекс
-Оце чудо-він вказав на мене- додумалось до того щоб покарати тебе -він глянув на Влада- за брехню, злегка прирізавши. Але оскільки вона ще надто добра для такого, хоч я і був за, Катя запропонувала створити часову петлю. Тобто взяти час не з дадекого минулого, а за 20 хв до того. Таким чином і тебе ми налякали і всі живі залишилися бо по факту вона врізала повітрю. Тепер друга частина. Часову петлю вона зробила сама тож схоже сила, яка раніше спала, прокинулась і почала кхм бити через край. Я помилився в ній. Ми думали що джерело сили підвіска. Але схоже це лише провідник. Тож щоб вона не рознесла пів світу і Кривий Ріг довелося її вкусити, таким чином вирубивши
Мої очі стали розміром з блюдця. Мимоволі торкнувшись шиї я знайшла сліди зубів.
-Ну а тепер, я наніс тавро і її сила більше не прокинеться
-Ніколи? - я пересмикнула плечима
-Ніколи. -Алекс підійшов впритул до мене, так, що його ніс торкнувся моїх скронь .-Хіба що, я цього захочу або ти гарно попросиш - останнє слово він сказав майже пошепки.
-