Дванадцята глава
Ми повернулися лише зранку, зустрівши наодинці світанок. Чи було щось між нами? Лише тиша і дружні обійми, які так були мені потрібні. Я одразу завалилася спати, не взявши до уваги вже тверезий, але все ще сердитий Алексів погляд, який пропалив мені спину.
Я прокинувся в обід від приємного аромату їжі який лоскотав ніздрі. Це була звичайна мівіна, але після останніх кількох голодних днів і безсонної ночі я накинулась на неї ніби то були лобстери у вишнево-винному соусі. На мене всі дивилися дивно. Але я і так знала що після сну, як і в будь який інший час виглядаю як страус який пережив інфаркт, тож особливо на це не зважала.
-Кхм кхм. -було видно, що Волтеру ніяково говорити- Сьогодні до темряви ми будемо вже в місті.
-О так це круто!- вигукнула я обплювавши Яну яка сиділа поруч мівіной. Її перекошене лице того коштувало.
-Угу. Дууже круто. - буркнув Алекс- там зараз 20 000 трупаків ходять і мріють про те щоб з'їсти на вечерю наше серце з майонезом.
-А тобі вже чого боятися? В тебе ж його нема
-Майонезу?
-І його теж.
-Навіть якщо так - продовжив Волтер в якому прокинувся великий лідер - нам треба план. Хоча б знати в кого ночуватимемо. Завтра на світанку нас закинуть проходити маршрут до озера Правди. А от ніч треба десь провести.
-У нас вдома. Ми живем на окраїні, ключі маємо, батьки проти не будуть-весело вигукнула Яна
-Якщо вони ще живі...-додала я
На такій оптимістичній ноті ми, зібравши рюкзаки, рушили вперед.
Я прокинувся в обід від приємного аромату їжі який лоскотав ніздрі. Це була звичайна мівіна, але після останніх кількох голодних днів і безсонної ночі я накинулась на неї ніби то були лобстери у вишнево-винному соусі. На мене всі дивилися дивно. Але я і так знала що після сну, як і в будь який інший час виглядаю як страус який пережив інфаркт, тож особливо на це не зважала.
-Кхм кхм. -було видно, що Волтеру ніяково говорити- Сьогодні до темряви ми будемо вже в місті.
-О так це круто!- вигукнула я обплювавши Яну яка сиділа поруч мівіной. Її перекошене лице того коштувало.
-Угу. Дууже круто. - буркнув Алекс- там зараз 20 000 трупаків ходять і мріють про те щоб з'їсти на вечерю наше серце з майонезом.
-А тобі вже чого боятися? В тебе ж його нема
-Майонезу?
-І його теж.
-Навіть якщо так - продовжив Волтер в якому прокинувся великий лідер - нам треба план. Хоча б знати в кого ночуватимемо. Завтра на світанку нас закинуть проходити маршрут до озера Правди. А от ніч треба десь провести.
-У нас вдома. Ми живем на окраїні, ключі маємо, батьки проти не будуть-весело вигукнула Яна
-Якщо вони ще живі...-додала я
На такій оптимістичній ноті ми, зібравши рюкзаки, рушили вперед.
Коментарі