Одинадцята глава
-Усе гаразд?
Тихий шепіт, який вивів мене з туману власних думок. Так глибоко в себе я ще не забиралася.
Незнаю чому, але в той момент саме Влад здався мені тією людиною якій можна довіряти, тож я просто таки впала йому на груди, повисши на його шиї, і час від часу тихо схлипувала. Сліз не було. Але я нічого не розуміла.
-Тихо тихо. - він взяв мене на руки і, як дитину, посадив собі на коліна. А я пригорнулась, зарившись носом у його капюшоні. Він пах одеколоном і димом. Але тоді мені це здалося найкращим ароматом у світі. Ми довго сиділи ось так. Просто дивлячись на зоряне небо. Без слів, які були б зовсім не доречні.
Тихий шепіт, який вивів мене з туману власних думок. Так глибоко в себе я ще не забиралася.
Незнаю чому, але в той момент саме Влад здався мені тією людиною якій можна довіряти, тож я просто таки впала йому на груди, повисши на його шиї, і час від часу тихо схлипувала. Сліз не було. Але я нічого не розуміла.
-Тихо тихо. - він взяв мене на руки і, як дитину, посадив собі на коліна. А я пригорнулась, зарившись носом у його капюшоні. Він пах одеколоном і димом. Але тоді мені це здалося найкращим ароматом у світі. Ми довго сиділи ось так. Просто дивлячись на зоряне небо. Без слів, які були б зовсім не доречні.
Коментарі