П'ята глава
Перед очима попливли синьо-рожеві кола. Я протерла очі і вони зникли. І не лише вони. Окрім нас з Алексом не було нікого. Хлопець подивився мені в очі. Його зазвичай темно-сині очі були крижаними, а з вуст не сходила іронічна посмішка. У той момент він скидався на божевільного. Та й навколо творилася та ще дурка.
Алекс почав підходити.
-Ей. Куди. Стій. Я не, не-думки висипалися, мов пісок крізь пальці.
Різким стрибком він подолав відстань в два метри, та я не мала часу дивуватися, бо мене повалили на землю. Ми перекотилися кілька разів по траві, в результаті чого в моєму волоссі виявилося близко половини флори і фауни лісу.
Алекс, опинившися зверху прижав мою шию ліктем і почав душити. Холодний, слизький страх заповз в душу, скрутившись там колючим клубком. Я вже нічого не розуміла в цьому житті. Серце билося з шаленною швидкістю. Я зігнула, а потім напружила ноги і з усіх сил постаралася відштовхнути хлопця. Хух...Ледь вийшло. Я вже піднялася і готова була повиривати Алексу усі його чорняві патли, як з вогняного кола вискочила Ді. Вона ледве відтягнула нас один від одного:
-Так голубки, досить чубитися. Шлюбний період весною.
-Та ти! Та ти не уявляєш, він мене задушити намагався! Ти йому від сказу прививку робила?!!!-страх пройшов, а на зміну йому з'явився гнів. Був би в мене зараз пістолет, перестріляла би всіх, не дивлячись.
-Так, любі мої, давайте звідси вибиратися.
Діанка була права
-Але де ми?- проте, по вже склавшійся традиції мене проігнорували
Ми стали в коло, як сектанти і Алекс рубанув повітря ножем. Перед очима з'явилися вже рідні синьо-рожеві кола. Протерши очі побачила вогнище і Яну з Владом які злегка перелякано дивилися на нас. Хлопець видихнув перший:
-Хух, ви живі. А то я вже боявся, що на похорони скидатися доведеться.
-Я тобі такого щастя не подарую- буркнув Алекс і поліз у палатку.
Ми з Ді послідували його прикладу, залишивши Влада й Яну на єдині.
- А тепер поясни мені все- я була смертельно втомлена, але цікавість, добиваючи мій організм твердила своє.
-Ну це непросто. Почну з ножа. Він зроблений таким чином, що може викраювати дрібні шматки часу з далекого майбутнього чи минулого. А коли цей відрізок часу минає, людина повертається назад. Зазвичай це роблять що налякати когось, або щоб симулювати вбивство. Коли ви перемістилися, ваші тіла завмерли, а зверху з'явився час і дата. Оскільки в мене є схожий ніж, я прорізалася крізь час до вас. І припинила те свавілля.
-Це все так тяжко. В мене голова йде обертом
-Нічого звикнеш-гмикнула Ді, а вже через хвилину мирно засопіла.
Згодом я теж провалилася в сон.
Алекс почав підходити.
-Ей. Куди. Стій. Я не, не-думки висипалися, мов пісок крізь пальці.
Різким стрибком він подолав відстань в два метри, та я не мала часу дивуватися, бо мене повалили на землю. Ми перекотилися кілька разів по траві, в результаті чого в моєму волоссі виявилося близко половини флори і фауни лісу.
Алекс, опинившися зверху прижав мою шию ліктем і почав душити. Холодний, слизький страх заповз в душу, скрутившись там колючим клубком. Я вже нічого не розуміла в цьому житті. Серце билося з шаленною швидкістю. Я зігнула, а потім напружила ноги і з усіх сил постаралася відштовхнути хлопця. Хух...Ледь вийшло. Я вже піднялася і готова була повиривати Алексу усі його чорняві патли, як з вогняного кола вискочила Ді. Вона ледве відтягнула нас один від одного:
-Так голубки, досить чубитися. Шлюбний період весною.
-Та ти! Та ти не уявляєш, він мене задушити намагався! Ти йому від сказу прививку робила?!!!-страх пройшов, а на зміну йому з'явився гнів. Був би в мене зараз пістолет, перестріляла би всіх, не дивлячись.
-Так, любі мої, давайте звідси вибиратися.
Діанка була права
-Але де ми?- проте, по вже склавшійся традиції мене проігнорували
Ми стали в коло, як сектанти і Алекс рубанув повітря ножем. Перед очима з'явилися вже рідні синьо-рожеві кола. Протерши очі побачила вогнище і Яну з Владом які злегка перелякано дивилися на нас. Хлопець видихнув перший:
-Хух, ви живі. А то я вже боявся, що на похорони скидатися доведеться.
-Я тобі такого щастя не подарую- буркнув Алекс і поліз у палатку.
Ми з Ді послідували його прикладу, залишивши Влада й Яну на єдині.
- А тепер поясни мені все- я була смертельно втомлена, але цікавість, добиваючи мій організм твердила своє.
-Ну це непросто. Почну з ножа. Він зроблений таким чином, що може викраювати дрібні шматки часу з далекого майбутнього чи минулого. А коли цей відрізок часу минає, людина повертається назад. Зазвичай це роблять що налякати когось, або щоб симулювати вбивство. Коли ви перемістилися, ваші тіла завмерли, а зверху з'явився час і дата. Оскільки в мене є схожий ніж, я прорізалася крізь час до вас. І припинила те свавілля.
-Це все так тяжко. В мене голова йде обертом
-Нічого звикнеш-гмикнула Ді, а вже через хвилину мирно засопіла.
Згодом я теж провалилася в сон.
Коментарі