Перша глава
Друга глава
Третя глава
Четверта глава
П'ята глава
Шоста глава
Сьома глава
Восьма глава
Дев'ята глава
Десята глава
Одинадцята глава
Дванадцята глава
Тринадцята глава
Чотирнадцята глава
П'ятнадцята глава
Шістнадцята глава
Сімнадцята глава
Вісімнадцята глава
Дев'ятнадцята глава
Двадцята глава
Двадцять перша
П'ята глава
Перед очима попливли синьо-рожеві кола. Я протерла очі і вони зникли. І не лише вони. Окрім нас з Алексом не було нікого. Хлопець подивився мені в очі. Його зазвичай темно-сині очі були крижаними, а з вуст не сходила іронічна посмішка. У той момент він скидався на божевільного. Та й навколо творилася та ще дурка.
Алекс почав підходити.
-Ей. Куди. Стій. Я не, не-думки висипалися, мов пісок крізь пальці.
Різким стрибком він подолав відстань в два метри, та я не мала часу дивуватися, бо мене повалили на землю. Ми перекотилися кілька разів по траві, в результаті чого в моєму волоссі виявилося близко половини флори і фауни лісу.
Алекс, опинившися зверху прижав мою шию ліктем і почав душити. Холодний, слизький страх заповз в душу, скрутившись там колючим клубком. Я вже нічого не розуміла в цьому житті. Серце билося з шаленною швидкістю. Я зігнула, а потім напружила ноги і з усіх сил постаралася відштовхнути хлопця. Хух...Ледь вийшло. Я вже піднялася і готова була повиривати Алексу усі його чорняві патли, як з вогняного кола вискочила Ді. Вона ледве відтягнула нас один від одного:
-Так голубки, досить чубитися. Шлюбний період весною.
-Та ти! Та ти не уявляєш, він мене задушити намагався! Ти йому від сказу прививку робила?!!!-страх пройшов, а на зміну йому з'явився гнів. Був би в мене зараз пістолет, перестріляла би всіх, не дивлячись.
-Так, любі мої, давайте звідси вибиратися.
Діанка була права
-Але де ми?- проте, по вже склавшійся традиції мене проігнорували
Ми стали в коло, як сектанти і Алекс рубанув повітря ножем. Перед очима з'явилися вже рідні синьо-рожеві кола. Протерши очі побачила вогнище і Яну з Владом які злегка перелякано дивилися на нас. Хлопець видихнув перший:
-Хух, ви живі. А то я вже боявся, що на похорони скидатися доведеться.
-Я тобі такого щастя не подарую- буркнув Алекс і поліз у палатку.
Ми з Ді послідували його прикладу, залишивши Влада й Яну на єдині.
- А тепер поясни мені все- я була смертельно втомлена, але цікавість, добиваючи мій організм твердила своє.
-Ну це непросто. Почну з ножа. Він зроблений таким чином, що може викраювати дрібні шматки часу з далекого майбутнього чи минулого. А коли цей відрізок часу минає, людина повертається назад. Зазвичай це роблять що налякати когось, або щоб симулювати вбивство. Коли ви перемістилися, ваші тіла завмерли, а зверху з'явився час і дата. Оскільки в мене є схожий ніж, я прорізалася крізь час до вас. І припинила те свавілля.
-Це все так тяжко. В мене голова йде обертом
-Нічого звикнеш-гмикнула Ді, а вже через хвилину мирно засопіла.
Згодом я теж провалилася в сон.
© Я ,
книга «Дівчинка з сивиною в волоссі».
Шоста глава
Коментарі