Сімнадцята глава
Я стискаю ніж у правій руці. Ще хвилина. Позаду чую тихий голос Алекса:
-Кать, заспокійся. Тільки не нароби дурниць. Виконай все правильно.
Стоп. Мені здалося чи його голос тремтів? Він..боїться мене? Чи за мене? Проте не час думати про це.
Двері привідчиняються. Крок, удар і крик. Крик болю і здивування. Влад падає, а з його рани повільно витікає кров.
-Катя ти у своєму розумі? - репетує Яна підбігаючи до мене.
Мить і ні в чому не винній сестрі прилітає ляпас. Я вже не можу себе стримати. Біль, гнів, розчарування змішуються у ядовитий коктель який так і б'ється об тонкі скляні стінки келиху моїх нервів. В руках збирається чорний їдкий дим в якому блистять багряні блискавки. Мить і відчуття що я вибухну. Та раптом очі заплющуються і я падаю в небуття.
-Кать, заспокійся. Тільки не нароби дурниць. Виконай все правильно.
Стоп. Мені здалося чи його голос тремтів? Він..боїться мене? Чи за мене? Проте не час думати про це.
Двері привідчиняються. Крок, удар і крик. Крик болю і здивування. Влад падає, а з його рани повільно витікає кров.
-Катя ти у своєму розумі? - репетує Яна підбігаючи до мене.
Мить і ні в чому не винній сестрі прилітає ляпас. Я вже не можу себе стримати. Біль, гнів, розчарування змішуються у ядовитий коктель який так і б'ється об тонкі скляні стінки келиху моїх нервів. В руках збирається чорний їдкий дим в якому блистять багряні блискавки. Мить і відчуття що я вибухну. Та раптом очі заплющуються і я падаю в небуття.
Коментарі