Восьма глава
Діставши мене з води, хлопець акуратно покла на берег. Дивно що не жбурнув назад в озеро.
Навколо стовбичили мої кхм кхм друзі, а Алекс старанно відпльовувався поруч.
-Може їй штучне дихання -зпропонував Влад
-Тільки не я-видихнув Алекс
-Чому ні? Ти на пів метра набизишся, так вона від переляку оклигає.
Раптом мої вії зрадливо затремтіли і схоже Ді це помітила.
-Дивіться вона отямлюється!!!
Театрально покашлявши я почала "приходити в себе". Та мою спробу сісти Діана в корені подавила.
-Хлопці хто її понесе?
-Ні ні і ще раз ні. Яна то в 4 рази легша була. -сказав звісно Алекс
-Та я сама. Не хочу бути тягарем для такого слабака-гмикнула я.
-Це я слабак? -руки хлопця обплелись довкола моєї талії і він закружляв зі мною галявиною, завмерши так, щоб я була над самою зеленою безоднею
-Ти не змінила точку зору? - один порух і я могла полетіти назад в озеро
Але моєму польоту завадила Ді, смикнувши Алекса за ремінь на джинсах. Він впав на спину, а я на нього. Оскільки перед тим як стрибнути в річку хлопець зняв футболку то це був дуже пікантний момент і на ньому, в кінотеатрі мами закривали б дітям очі долонями.
Ми звелися на ноги. Раптом Алекс жбурнув в мене свою суху футболку.
-Переодягнися. Ще психів з бронхітом нам не вистачало.
І пішов геть. Його ввічливість навіть чайкам вибивала зуби.
Відійшовши від цього інциденту ми пішли далі. Через якийсь час перед нами з'явилася така ж група як ми. Наші дістали з задніх кишень ніж. Я дістала з задньої кишені вже присохші водорості. Таак все зі мною ясно. І натовп побіг на нас. Я нічого не розуміла. Навколо галас і людські тіла. Ді відтягнула мене, як тоді Алекса і ткнула в руки ніж.
-Бийся!
-З ким?!!!!
І як у відповідь на мене кинувся хлопчак, років 12. Я заплющивши очі відбивалась руками. Почувши крик побачила - я порізала йому око. Я порізала людину!!! Він кричав аж по шкірі біг мороз. Впавши на коліна все, що хлопчак встигнув- роздерти своїми нігтями мені ногу. Раптом Діана сказала:
-Пригнися. Зараз буде боляче
Я впала на землю, і якраз в той момент пролунав вибух. Мене тричі підкинуло і я відключилася
Навколо стовбичили мої кхм кхм друзі, а Алекс старанно відпльовувався поруч.
-Може їй штучне дихання -зпропонував Влад
-Тільки не я-видихнув Алекс
-Чому ні? Ти на пів метра набизишся, так вона від переляку оклигає.
Раптом мої вії зрадливо затремтіли і схоже Ді це помітила.
-Дивіться вона отямлюється!!!
Театрально покашлявши я почала "приходити в себе". Та мою спробу сісти Діана в корені подавила.
-Хлопці хто її понесе?
-Ні ні і ще раз ні. Яна то в 4 рази легша була. -сказав звісно Алекс
-Та я сама. Не хочу бути тягарем для такого слабака-гмикнула я.
-Це я слабак? -руки хлопця обплелись довкола моєї талії і він закружляв зі мною галявиною, завмерши так, щоб я була над самою зеленою безоднею
-Ти не змінила точку зору? - один порух і я могла полетіти назад в озеро
Але моєму польоту завадила Ді, смикнувши Алекса за ремінь на джинсах. Він впав на спину, а я на нього. Оскільки перед тим як стрибнути в річку хлопець зняв футболку то це був дуже пікантний момент і на ньому, в кінотеатрі мами закривали б дітям очі долонями.
Ми звелися на ноги. Раптом Алекс жбурнув в мене свою суху футболку.
-Переодягнися. Ще психів з бронхітом нам не вистачало.
І пішов геть. Його ввічливість навіть чайкам вибивала зуби.
Відійшовши від цього інциденту ми пішли далі. Через якийсь час перед нами з'явилася така ж група як ми. Наші дістали з задніх кишень ніж. Я дістала з задньої кишені вже присохші водорості. Таак все зі мною ясно. І натовп побіг на нас. Я нічого не розуміла. Навколо галас і людські тіла. Ді відтягнула мене, як тоді Алекса і ткнула в руки ніж.
-Бийся!
-З ким?!!!!
І як у відповідь на мене кинувся хлопчак, років 12. Я заплющивши очі відбивалась руками. Почувши крик побачила - я порізала йому око. Я порізала людину!!! Він кричав аж по шкірі біг мороз. Впавши на коліна все, що хлопчак встигнув- роздерти своїми нігтями мені ногу. Раптом Діана сказала:
-Пригнися. Зараз буде боляче
Я впала на землю, і якраз в той момент пролунав вибух. Мене тричі підкинуло і я відключилася
Коментарі