Чай і кава
Ференіка Грушецька
Він пив каву, вона чай. -Що це за річ? -Ні, не читай! Мої вірші: моя забава, Не будуть гроші, не буде слава. Я захотіла, я написала, Не треба грошей, бо не благала. У цих віршах моя душа, Відомою я стать не хочу, Ніхто не дасть ані гроша За душу молоду, дівочу. Хіба багато зараз є Тих, хто цю поезію читає? Благаю вас, дурних стає, Вони, не той хто поважає. Зараз тихо, а за край Лиш чути, як той дощ шумить, Він пив каву, вона чай, В кафе ніхто не гомонить.
2018-03-16 06:53:23
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ангелина Коломиец
Гарні слова, та рифма збита... Не завжди легко лягає на сприйняття тексту. Але зміст зрозумілий, а це саме важливе
Відповісти
2018-03-16 07:56:23
Подобається
Ференіка Грушецька
@Ангелина Коломиец дякую за критику, цей вірш був на скору руку😄
Відповісти
2018-03-16 08:01:57
Подобається
Ангелина Коломиец
@Ференіка Грушецька розумію)
Відповісти
2018-03-16 08:16:56
Подобається
Інші вірші поета
Пробачаю 2 Не підведи Ласка Правда
Інші поети
N. F.
@nastya_frankie
Юлія Тодер
@yuliya_toder
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2334
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2586