Мама
Я торкнуся долонею скроні, Посивіло волосся давно, Твої очі, колись волошкові, Несуть світло мені все одно. Нам любов ти свою дарувала, Розлетілись по дальніх містах, Але де б я не була, все ж знаю, Що ти носиш нас всіх у думках. Я залишу всі справи на потім, Прилечу знову в рідний свій дім, Прошепочу, що вдячна я Долі, За здоров'я й турботу батьків. Не потрібні їм ті подарунки, Що веземо ми всі на свята, Головне голос знову почути, Пригорнути до себе дитя. Я торкнуся долонею скроні, Обійму своїх любих батьків, І всі Сили я прошу, в поклоні: Захистіть їх від лютих вітрів, Що хвороби і злидні приносять, Щоб раділи ще довго життю. Адже мама нам світло дарує, Дайте й ви їм турботу свою. Iryna Markova💗
2020-11-21 22:58:47
5
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1317
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3984