Осінь
Поглянь, он пада лист осінній, Дрібна роса в мереживі гілок, А у саду, між конорів могутніх, Виводить Осінь чарівний танок. Вдягли дерева різнобарвні шати, Налились соком яблука й грушки, І сонце лагідне, як рідна мати, Цілує променями квіти в пелюстки. Шепоче ліс про літні теплі ночі, Ріка у далечінь листок несе, А Осінь вже танцює серед поля, До сну зимового готує вона все. Важкі тумани землю обіймають, І зорі наче ближче світять нам, Птахи у теплий вирій відлітають, І люди розлетілись по містам. Природа плаче тихими дощами, Їй відпочити треба до Весни, З горнятком запашної кави Перегортаємо календаря листки. Iryna Markova 🍁
2020-11-08 09:43:28
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Потрясающе 👏
Відповісти
2020-11-08 21:38:52
1
Iryna Markova
@Green Cherry дякую🍂
Відповісти
2020-11-08 21:42:42
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2187
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2840