Рідний дім
Iryna Markova
Шепіт вітру у кронах дерев, Захід сонця, омріяний вечір, Десь далеко чекає тебе Тиха пісня, що лине від серця. Скільки було доріг у житті, Скільки ще по Землі мандрувати, Але завжди з дороги тебе, В ріднім домі чекатиме мати. Iryna Markova🌻
2020-11-08 20:28:05
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Очень здорово
Відповісти
2020-11-08 21:16:49
1
Iryna Markova
@Green Cherry дякую🌻
Відповісти
2020-11-08 21:23:49
1
Інші вірші поета
А мрія ж була... Частинка Всесвіту Осінь Байдужість
Інші поети
Red
@R_e_d_
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2074
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4810