Втічемо туди, де немає бога
маленький демон
Я кружляла у танці незліченність разів, у твоїх обіймах, що сховали голу спину, що сховали мою слабкість, тисячу порізів. За цей момент навіки віддам будь-яку ціну. Без тебе, кохана, мені ліс рідний не милий. "Без тебе мені річенька не дім" чую з твоїх вуст. Хотіли б мати поряд скромнії могили, але наші тіла вже згнилії на днищі тхнуть. Вже не можна стерпіти нічних жертв дотикання до свіжих на зап'ясті шрамів, до мого нутра. Болять кістки, свербить усе від удавання скинути роздерту в кров і до ниток шкіроньку пора. Я боюся що ти зникнеш назавжди у темних хащах поки йтимеш до мене серед безліч древ-дідів. Навка нявка тихо-тихо, хоч красуня та пропаща. Боюсь стати грішним чортом що вже двічі погорів. Кажеш ти мені, русалко, що нам разом вже не буть та продовжуюю я бігти серед поле у твій дім. Ми злилися воєдино, як тебе мені забуть? Час боротись, час кричати, встану я з вбитих колін. Пливи далеко, до морських глибин, до океану, а я вже за тобою якось по землі втечу. Молитимемось богу буду там де він нас не дістане на краю світу цілого "я тебе кохаю" прошепчу.
2023-06-08 15:26:36
0
0
Інші вірші поета
Я не шкодую про свій крах Химерна постать Палац дітей та юнацтва Блакитна кров
Інші поети
Jasmin Robledo
@jasmerrrn
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2707
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13173