Цирк "Пропаганда"
Є у нашому світі багато театрів, Є театр ляльок, є театр тіней. Безліч у них буває спектаклів, Безліч за ними слідкує очей. Найбільший провал серед безлицих, Найбільш заховане від цивілізації Страшне місце, яке зібрало ницих Страшних акторів, що не варті овацій. Інший світ під куполом великим, Інший світ зображують клоуни й міми. Лякають людей беззвучним криком, Лякають білими віршами без рими. Змушують вірити у нісенітниці, Змушують їх переказувать далі. Думки ти не перевіриш на митниці, Думки їх - неосяжні для інших деталі. Зачаровують свідомість акторів, Зачаровують глядачів поведінку. По всій країни у цирку гастролі, По всій країни несуть пісню дзві́нку. Хто він? Клоун чи гіпнотизер таки? Хто він? Чесний громадянин чи брехун? Вірити, чи ні вирішуєш лише ти, Вірити, чи ні, не слухай мелодії струн. Не слухай пропаганду, затули вуха, Не вірь у цю брехню, подумай сам. Візьми мою руку, друже, послухай. Візьми цей квиток, театр правди там. Прокинься, послухай, в цирку брешуть, Прокинься! Послухай правдиві новини. У театрі правди з тебе плітки стешуть, У театрі правди тебе чекають зміни. Не піддавай свій розум злісним наративам, Відкрийся театрам-альтернативам!
2023-04-06 11:23:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11205
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1275