Цирк "Пропаганда"
маленький демон
Є у нашому світі багато театрів, Є театр ляльок, є театр тіней. Безліч у них буває спектаклів, Безліч за ними слідкує очей. Найбільший провал серед безлицих, Найбільш заховане від цивілізації Страшне місце, яке зібрало ницих Страшних акторів, що не варті овацій. Інший світ під куполом великим, Інший світ зображують клоуни й міми. Лякають людей беззвучним криком, Лякають білими віршами без рими. Змушують вірити у нісенітниці, Змушують їх переказувать далі. Думки ти не перевіриш на митниці, Думки їх - неосяжні для інших деталі. Зачаровують свідомість акторів, Зачаровують глядачів поведінку. По всій країни у цирку гастролі, По всій країни несуть пісню дзві́нку. Хто він? Клоун чи гіпнотизер таки? Хто він? Чесний громадянин чи брехун? Вірити, чи ні вирішуєш лише ти, Вірити, чи ні, не слухай мелодії струн. Не слухай пропаганду, затули вуха, Не вірь у цю брехню, подумай сам. Візьми мою руку, друже, послухай. Візьми цей квиток, театр правди там. Прокинься, послухай, в цирку брешуть, Прокинься! Послухай правдиві новини. У театрі правди з тебе плітки стешуть, У театрі правди тебе чекають зміни. Не піддавай свій розум злісним наративам, Відкрийся театрам-альтернативам!
2023-04-06 11:23:07
0
0
Інші вірші поета
Німий привид Втічемо туди, де немає бога Подоба безтілесна Кожен і кожна
Інші поети
cheska Bailey
@Francheska_Bailey
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1986
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1206