Цирк "Пропаганда"
Є у нашому світі багато театрів, Є театр ляльок, є театр тіней. Безліч у них буває спектаклів, Безліч за ними слідкує очей. Найбільший провал серед безлицих, Найбільш заховане від цивілізації Страшне місце, яке зібрало ницих Страшних акторів, що не варті овацій. Інший світ під куполом великим, Інший світ зображують клоуни й міми. Лякають людей беззвучним криком, Лякають білими віршами без рими. Змушують вірити у нісенітниці, Змушують їх переказувать далі. Думки ти не перевіриш на митниці, Думки їх - неосяжні для інших деталі. Зачаровують свідомість акторів, Зачаровують глядачів поведінку. По всій країни у цирку гастролі, По всій країни несуть пісню дзві́нку. Хто він? Клоун чи гіпнотизер таки? Хто він? Чесний громадянин чи брехун? Вірити, чи ні вирішуєш лише ти, Вірити, чи ні, не слухай мелодії струн. Не слухай пропаганду, затули вуха, Не вірь у цю брехню, подумай сам. Візьми мою руку, друже, послухай. Візьми цей квиток, театр правди там. Прокинься, послухай, в цирку брешуть, Прокинься! Послухай правдиві новини. У театрі правди з тебе плітки стешуть, У театрі правди тебе чекають зміни. Не піддавай свій розум злісним наративам, Відкрийся театрам-альтернативам!
2023-04-06 11:23:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5059
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12632