C&N
K L I F S
Ти можеш кричати, зривати свій голос, Можеш плакати, надривати нутро, Можеш засіяти у душі своїй космос, І можеш забути усе, що раніше було. Ти можеш творити, як вмієш лиш ти, Можеш кохати, як навіжений, до болю, Можеш знову здатись, здатись без бою, І можеш піти звідси раз й назавжди. Ти можеш полетіти далеко й навічно, Можеш цвісти і любити усе навкруги, Можеш прожити свій вік так логічно, І можеш жити так, що позаздрять боги.
2018-05-01 14:23:12
39
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
K L I F S
@Mene.net дякую, мені дуже приємно🌸❤
Відповісти
2018-05-01 14:25:49
1
Химера Зеленоока
Круто! Влучно і надихаюче! 👏
Відповісти
2018-05-01 14:41:18
1
K L I F S
@Химера Зеленоока дякую-дякую 😘🌼
Відповісти
2018-05-01 14:42:02
Подобається
Інші вірші поета
Нехай замовкне вся у світі пресса розділені.самі. К р о к Мамі
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11207