C&N
K L I F S
Ти можеш кричати, зривати свій голос, Можеш плакати, надривати нутро, Можеш засіяти у душі своїй космос, І можеш забути усе, що раніше було. Ти можеш творити, як вмієш лиш ти, Можеш кохати, як навіжений, до болю, Можеш знову здатись, здатись без бою, І можеш піти звідси раз й назавжди. Ти можеш полетіти далеко й навічно, Можеш цвісти і любити усе навкруги, Можеш прожити свій вік так логічно, І можеш жити так, що позаздрять боги.
2018-05-01 14:23:12
37
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
K L I F S
@Mene.net дякую, мені дуже приємно🌸❤
Відповісти
2018-05-01 14:25:49
1
Химера Зеленоока
Круто! Влучно і надихаюче! 👏
Відповісти
2018-05-01 14:41:18
1
K L I F S
@Химера Зеленоока дякую-дякую 😘🌼
Відповісти
2018-05-01 14:42:02
Подобається
Інші вірші поета
103 Нехай замовкне вся у світі пресса Тішся Тримай
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2352
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3078