до тебе
обніми мене, обніми мене так сильно — щоб тріснули ребра, а шкіра покрилась від подиху ідіотськими пухирцями, бо відчути себе живою тут і зараз необхідна потреба, адже залізні приладдя не приводить струмом до тями... напої гарячим чаєм з розтопленим гірким шоколадом, розкажи, що тобі нудно і всі ці оточуючі просто бісять, побіцяй знову не залишати мене до самого ранку і души на корінню всі голчасті людьми кинуті фрази. ну чому ж ти мовчиш і взагалі про мене забула, сонце? чи я вже повністю зійшла з розуму, та куди більше?.. руки тремтять, не б'ється ритмічно чортове серце... а мені кожного разу від згадки про тебе стає гірше чи то я вже давно покрилась іржею просто?.. ну, не плач, мені теж боляче — це ж всесвітній абсурд той, яким ти задихаєшся/ловиш/до нього тягнешся, а жити, дівчинко люба, треба сьогодні, зараз і тут! а ти літаєш кожної ночі до свого минулого і варишся... кожен день істерики, сльози, головні болі й ломка ти стала залешною від круговерті й водночас ніби пуста... продовжується за незмінним твоя безкінечна гонка, а я втомилася з цим боротися... я — твоя змертвіла душа. p.s. пам'ятайте, що, які б проблеми вас не їли — вони всеодно минуть/закінчаться/змиються. але залишиться той самий бруд, який покриє вашу душу тягарем, будьте обачніші.
2020-11-21 13:36:34
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Меліса
@Betsy Darson ты не поняла о чем стих что ли?
Відповісти
2020-11-21 22:47:55
Подобається
Seras Mark #КЗП
А мені казали, не стрибай над головою. Інакше пошкодешь, буде серцю пусте! Інакше відомо, сягатиме навколо снів. Спробував прикус, твоєї скверни - любові! - © Сэрас Шин "Світло в душі". Дякую вам за нагоду мого вірша, котрий, я вперше написав з рідною мовою 😌 Успіхів вам, продовжуйте рух далі ☺️
Відповісти
2020-12-05 20:58:22
2
Меліса
@Seras Mark #КЗП та, будь ласка, це надзвичайно, коли щось надихає на створення власного і неповторного. а успіх в музиці мені не завадить, дякую.
Відповісти
2020-12-05 21:00:35
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3586