вигнані душі

Меліса

не шукай мене в стомлених вулицях, не шукай мої кілометри жалю, наша втрачена суть сунеться, не дійдемо до шостого авеню. з жилястого/драглистого болота, де похований твій останній скарб, не хапайся за останки цноти, на них у 52 накладено табу-жанр. через ріку Стікс, заблудших душ, не проводить старий Харон торги і я таємно у сизій пітьмі хрещусь, ти забувся ми не американські боги! весна 2021 року.

2021-05-01 19:31:28

Інші вірші поета

общая тайна навіщо гори закинуті

Інші поети

White_Fox_

@White_Fox_

Asker Nerys

@Asker_Nerys

GannMorgana

@GannMorgana

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2544

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4595