Вроджений
Христина Вітрицька
Він - вроджений мисливець. Не треба ніякі стріли, аби його здобич піймати - вертляві й прудкі рими. Він - вроджений дослідник, має нуль мікроскопів. Щастя - свого піддослідного - бачить звичайним оком. Він народивсь актором, котрого не впустять в театри. Ролі гра перехожих і полює в антрактах. Він - вроджений музикант, що не освоїв гітари. Кожну струну порвав, спустошив глядацькі зали. Він - вроджений митець, що любить писать портрети. Та пензель його - мрець, блука в галерейних нетрях. Він народивсь танцюристом, не скінчив балетної школи. Чарує дзеркала хистом, а окрім них - нікого. Він народивсь з очима, що можуть слати прокльони. Цей дар йому не потрібен, все в світі по колу ходить. Він народився птахом із кришталем замість крил. Пора кришталь розбивати, літає легше папір.
2021-08-26 17:17:40
4
0
Інші вірші поета
Серпневій вишні Домашнім катам Від імені частого пульсу Беркутів політ
Інші поети
Amon Din
@amondin
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1459
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1194