Вроджений

Христина Вітрицька

Він - вроджений мисливець. Не треба ніякі стріли, аби його здобич піймати - вертляві й прудкі рими. Він - вроджений дослідник, має нуль мікроскопів. Щастя - свого піддослідного - бачить звичайним оком. Він народивсь актором, котрого не впустять в театри. Ролі гра перехожих і полює в антрактах. Він - вроджений музикант, що не освоїв гітари. Кожну струну порвав, спустошив глядацькі зали. Він - вроджений митець, що любить писать портрети. Та пензель його - мрець, блука в галерейних нетрях. Він народивсь танцюристом, не скінчив балетної школи. Чарує дзеркала хистом, а окрім них - нікого. Він народивсь з очима, що можуть слати прокльони. Цей дар йому не потрібен, все в світі по колу ходить. Він народився птахом із кришталем замість крил. Пора кришталь розбивати, літає легше папір.

2021-08-26 17:17:40

4

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4806

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5726