Не тікатиму
Христина Вітрицька
Здрастуй, мій друг наївний. Ти гадаєш, що вихід - втеча. Ти дурний, а значить - безвинний, як безвинна уся малеча. У мені боротьби голос промовля до всіх втеч презирство. Відкриваючи навстіж сховок подарую його альпіністам. Сховок той серед Гімалай чи лежить, а чи висить - не знаю. Може, птах він - тоді злітай, проведе до земного раю.
2021-08-25 05:19:46
4
0
Інші вірші поета
Від імені частого пульсу Домашнім катам Вовчий балет Покинутим сенсеям
Інші поети
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8544
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169