Від імені частого пульсу

Христина Вітрицька

запах сіна, ключі птахів що все частіше снують в різні сторони. чути вітру свист із дахів і в серцях наших мікрошторми. не чекайте від нас перемін, що дадуть хоч краплю серйозності. серед бурі народжені - не сповільняться наші лопасті. не згорить той останній атом у моторах палаючих душ. не замкнете ні в які грати кольорової крові пульс. наш шалений стукіт сердець ще не раз сонні голови потривожить всі печаті словом «митець» перекреслить. а далі - хто знає, може це у моду колись ввійде і себе хоч трохи почує кожен. і шалений стукіт сердець усю сірість і правила переможе. 21.08.2021

2021-09-17 05:27:25

Інші вірші поета

Вроджений Вовчий балет Беркутів політ Монолог шукача Белли

Інші поети

Тесса

@caxxap16

Cristina Zemba

@Cristina_Zemba

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2649

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1291