І оживають знову...

Лео Лея

І оживають знову букви у рядках, Переставляють самостійно рими й ритм. Я дозволяю їм це все на свій же страх, Хоча не впевнена, чи вірний алгоритм. Немов човни з гребцями - у віршах слова Долають ріки інформації-без-меж, Поморочитись довго треба їм бува, Але інакше слів у вірші не збереш. Торкаю знову звично пальцями перо, Веду на аркуші карлючки-завитки, На білім полі виступають, мов тавро, Незрозумілі, та прожиті вже, рядки. Так оживають знову літери в словах І виливають мої мрії із клепсидр. Ті струменіють гіркотою попервах, Та до кінця лиш осідають, мов оксид...

2021-08-16 06:41:12

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Дякую) приємно, що Вам сподобався вірш☺️

Відповісти

2021-08-18 18:30:03

Подобається

Лео Лея

Дякую ☺️ приємно)

Відповісти

2021-08-18 18:31:19

Подобається

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1366

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4661