Не для нього :)
Поезія (не зовсім) виходить з-під руки. Я чула, що ритмоване - то легко, навіть дуже. Ще кажуть: "Римувати? Це можуть й малюки! Верлібром ти попробуй. Чи вдасться тобі, друже?" Вже пробувала "лібром", та в цьому я слабак, Не дружить він зі мною і зовсім не вдається. Як римами вкриває, що падаю навзнак, То вільний цей віршисько (нахаба) ще й сміється! Напевно моя вдача "верлібрівська" така, Що вредний віршуган не хоче підкоритись. Тож римово-ритмічно танцюю гопака, А в сторону "свобідних" не буду і дивитись.
2021-04-20 03:24:07
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Лео Лея
@Oliver Schatz Спасибо, Оливер, на это Я не придумала ответа))
Відповісти
2021-04-20 14:19:37
Подобається
Лео Лея
@Svsrch Спасибо ☺️ Вы поняли суть. Этот стих, как ответ одному человеку, который сказал, что рифмы - это просто. А вот настоящее мастерство - верлибр. И да, так и есть, стих специально немножко юморной🙃
Відповісти
2021-04-25 04:25:30
1
Лео Лея
Дякую) для мене що верлібр, що вірш у прозі поки що недосяжні. Є куди рости)
Відповісти
2022-10-04 19:12:50
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4792
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3721