Не для нього :)

Лео Лея

Поезія (не зовсім) виходить з-під руки. Я чула, що ритмоване - то легко, навіть дуже. Ще кажуть: "Римувати? Це можуть й малюки! Верлібром ти попробуй. Чи вдасться тобі, друже?" Вже пробувала "лібром", та в цьому я слабак, Не дружить він зі мною і зовсім не вдається. Як римами вкриває, що падаю навзнак, То вільний цей віршисько (нахаба) ще й сміється! Напевно моя вдача "верлібрівська" така, Що вредний віршуган не хоче підкоритись. Тож римово-ритмічно танцюю гопака, А в сторону "свобідних" не буду і дивитись.

2021-04-20 03:24:07

12

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Лео Лея

@Oliver Schatz Спасибо, Оливер, на это Я не придумала ответа))

Відповісти

2021-04-20 14:19:37

Подобається

Лео Лея

@Svsrch Спасибо ☺️ Вы поняли суть. Этот стих, как ответ одному человеку, который сказал, что рифмы - это просто. А вот настоящее мастерство - верлибр. И да, так и есть, стих специально немножко юморной🙃

Відповісти

2021-04-25 04:25:30

1

Лео Лея

Дякую) для мене що верлібр, що вірш у прозі поки що недосяжні. Є куди рости)

Відповісти

2022-10-04 19:12:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4890

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1909