Щаслива тепер
У далекі світи, відпустивши всі віжки і пута, Запалавши вогнями небачених досі зображень, Ти летиш до мети, вже ніким і нічим не закута, І минаєш шляхом перешкоди і ями в форсажі. Не обтяжуєш серце земними щоденними сарі, Не живеш поміж жовто-червоно-зеленими ара, Не пливеш взяти здобич на темнім Небеснім Корсарі, Не збираєш в засіки багатства, що стануть, як пара. Ти є та, яка справжня: легка і швидка, немов вітер, Кольорово-прозора, мов скельце для поділу світла. Ти щаслива тепер, бо всі спогади Час просто витер, І є змога почати життя у Чарівному Світі...
2021-09-08 12:14:24
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дякую💖
Відповісти
2022-12-02 17:57:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4801
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2748