Щаслива тепер
У далекі світи, відпустивши всі віжки і пута, Запалавши вогнями небачених досі зображень, Ти летиш до мети, вже ніким і нічим не закута, І минаєш шляхом перешкоди і ями в форсажі. Не обтяжуєш серце земними щоденними сарі, Не живеш поміж жовто-червоно-зеленими ара, Не пливеш взяти здобич на темнім Небеснім Корсарі, Не збираєш в засіки багатства, що стануть, як пара. Ти є та, яка справжня: легка і швидка, немов вітер, Кольорово-прозора, мов скельце для поділу світла. Ти щаслива тепер, бо всі спогади Час просто витер, І є змога почати життя у Чарівному Світі...
2021-09-08 12:14:24
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дякую💖
Відповісти
2022-12-02 17:57:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1480
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999