Як легко...

Лео Лея

Як легко забути про час, Коли потрапляєш до мрії, На крилах живої надії Летиш там, де захід жеврі'є. Так легко забути про час. Як легко згубити каркас, Що є кістяком сподівання, Не втратити власні бажання, До краплі спожити страждання. Так легко згубити каркас. Як легко сховатись між мас І словом промовлених звуків, Мелодій, шумів, перегуків, Дзвінків, перешіптувань, стуків. Так легко сховатись між мас. Як дивно живе щось у нас В душі, десь на самому денці, (Відбу'ло вже кілька каденцій) Лиш місце займає у серці. Так дивно живе щось у нас. Як хочеться скинути враз Всі маски, перуки, накидки, Те, що не своє, аж до нитки (вдягати щодня його гидко). Так хочеться скинути враз. Як важко позбутись образ, Які назбирались роками, Тихенько ростились думками, Усім дарувались словами. Так важко позбутись образ... Та радість приходить щораз, Коли пересилити взмозі Себе, ідучи по дорозі, Сказавши "Прощай!" всій тривозі. Так, радість приходить щораз...

2021-04-28 17:34:55

18

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Лео Лея

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Дякую 💖 мені приємно)

Відповісти

2022-10-24 19:05:57

1

Юлія Богута

За що я люблю твої вірші, так це за гарний ритм і подачу. Їхх легко читати, вони простіше сприймаються через це і можна відпочити. Навіть якщо тема досить глибока чи болюча. Іноді треба відпустити весь біль, всю злість і всі образи, аби мати сили жити далі. Це дійсно так. Бо інакше ти себе просто поховаєш за всім цим. #чв

Відповісти

2022-10-25 18:49:01

1

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую) мені дуууже приємно, що моя писанина на тебе впливає, як заспокійливе) чесно-пречесно🥰

Відповісти

2022-10-25 19:05:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1963

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3262