Як легко...

Лео Лея

Як легко забути про час, Коли потрапляєш до мрії, На крилах живої надії Летиш там, де захід жеврі'є. Так легко забути про час. Як легко згубити каркас, Що є кістяком сподівання, Не втратити власні бажання, До краплі спожити страждання. Так легко згубити каркас. Як легко сховатись між мас І словом промовлених звуків, Мелодій, шумів, перегуків, Дзвінків, перешіптувань, стуків. Так легко сховатись між мас. Як дивно живе щось у нас В душі, десь на самому денці, (Відбу'ло вже кілька каденцій) Лиш місце займає у серці. Так дивно живе щось у нас. Як хочеться скинути враз Всі маски, перуки, накидки, Те, що не своє, аж до нитки (вдягати щодня його гидко). Так хочеться скинути враз. Як важко позбутись образ, Які назбирались роками, Тихенько ростились думками, Усім дарувались словами. Так важко позбутись образ... Та радість приходить щораз, Коли пересилити взмозі Себе, ідучи по дорозі, Сказавши "Прощай!" всій тривозі. Так, радість приходить щораз...

2021-04-28 17:34:55

18

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Лео Лея

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Дякую 💖 мені приємно)

Відповісти

2022-10-24 19:05:57

1

Юлія Богута

За що я люблю твої вірші, так це за гарний ритм і подачу. Їхх легко читати, вони простіше сприймаються через це і можна відпочити. Навіть якщо тема досить глибока чи болюча. Іноді треба відпустити весь біль, всю злість і всі образи, аби мати сили жити далі. Це дійсно так. Бо інакше ти себе просто поховаєш за всім цим. #чв

Відповісти

2022-10-25 18:49:01

1

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую) мені дуууже приємно, що моя писанина на тебе впливає, як заспокійливе) чесно-пречесно🥰

Відповісти

2022-10-25 19:05:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2813

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1490