Осінній настрій

Лео Лея

Такі різні й такі особливі два листки, що упали із клена. Ще недавно, обоє щасливі, дарували нам літо зелене. Не змінилось нічого, лиш барви увібрали у себе багряні. Ти не думай: не було намарним їх життя, зупинившись в тумані. Вони весело з вітром співали, нам даруючи лагідну тишу, Від проміння і спраги ховали те, що я лиш для себе залишу. Такі різні й такі неповторні два листки, що лягають під ноги. Їхній шелест - акорди сонорні - зазвучить нам обабіч дороги.

2021-10-20 15:36:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

@Svsrch Дякую))

Відповісти

2021-10-20 17:23:00

Інші вірші поета

І оживають знову... Не можу... Подалі від буденності Між танцем та битвою...

Інші поети

never_wasss

@never_wasss

Muzalevski

@Muzalevski

tata

@tata4u

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2748

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5668