Осінній настрій
Лео Лея
Такі різні й такі особливі два листки, що упали із клена. Ще недавно, обоє щасливі, дарували нам літо зелене. Не змінилось нічого, лиш барви увібрали у себе багряні. Ти не думай: не було намарним їх життя, зупинившись в тумані. Вони весело з вітром співали, нам даруючи лагідну тишу, Від проміння і спраги ховали те, що я лиш для себе залишу. Такі різні й такі неповторні два листки, що лягають під ноги. Їхній шелест - акорди сонорні - зазвучить нам обабіч дороги.
2021-10-20 15:36:08
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
@Svsrch Дякую))
Відповісти
2021-10-20 17:23:00
1
Інші вірші поета
Стазис Кривавий бал Нічне безглуздя Заповітне побажання
Інші поети
Ruslan Yermak
@Rusia1990
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5030
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5727